Життя. У кожному мазку. У кожній лінії. У енергії кольорів. Невеличке приміщення затишної галереї ніби розширилося у декілька разів. Воно наскрізь пройнялося цілющим киснем полотен Даші Скорубської.

Художниці – лише 24 роки. Народилася у Києві. Навчається у Національній академії зображувального мистецтва та архітектури. Була учасником численних міжнародних, всеукраїнських та персональних виставок. Її роботи знаходяться у приватних колекціях Росії, США, Німеччини, Франції, Ізраїля і, звісно, України. Малювати Даші було приречено. Як вона розповіла, вперше вимовила слово не «мама», а «бубілєка». Художники батьки не могли збагнути в чому справа. Але коли маленька Даша побачила олівець, схопила його та радісно знову проговорила цю загадкову сполуку літер все стало зрозумілим. Але, не зважаючи на це, вона прийшла у живопис вже у дорослому віці. "Дякую батькам за те, що свідомо не віддали мене до школи мистецтв", - сказала Дарина. Картини Даші проникнуті колоритом. Етникою. Істотна частка творчості присвячена яскравій постаті Фріди Кало.

Фріда – визначна художниця початку ХХ сторіччя, "квітка" Мексики. У юнацькому віці мало не загинула в аварії. Отримала тяжкі травми, через які відчувала біль протягом усього життя. Брала участь у революційному русі. «Малювала душею», як говорив про неї її чоловік – художник Дієго Рівера. Знайомство Даші з нею розпочалося з однойменного фільму. Спочатку, вперше побачивши в гостях диск, Скорубська вирішила, що їй не сподобається цей фільм й відклала у "дальню скриньку". Все трапилося через 2 роки. І... це кіно шокувало її. Примусило активно шукати інформацію про художницю. Надихнуло на створення цілої серії портретів Фріди, безмежно захопила жага мексиканки до життя. Даша любить писати у майстерні, одна, під музику. Бажано - без слів. Або на мові, яку не знає. І, як каже, коли пише, забуває про те, що й де непокоїть. Зцілюється. Художниця запевнила: "Якщо я би не вірила в чудеса, то не була би художником".





Запорізький юридичний інститут ДДУВС проводить змагання з кросу